Незважаючи на те, що рівень безробіття в Україні знизився до рекордної позначки, аналітики ринку праці заговорили про кадровий голод. Ми розібралися, чому українські підприємства не поспішають закривати вакансії, а також з’ясовували основні причини кадрового голоду.
Незважаючи на те, що рівень безробіття в Україні знизився до рекордної позначки, аналітики ринку праці заговорили про кадровий голод. Це особливо дивно на тлі статистики, яка стверджує про практично однакові темпи зростання кількості вакансій та фахівців, які претендують на них. Петербурзькекадрова агенціяWorkWise вирішило розібратися, чому українські підприємства не поспішають закривати вакансії, а також з’ясувати основні причини кадрового голоду.
У дослідженні, яке проводилось у III кварталі 2018 року, брало участь 350 вітчизняних компаній-роботодавців та 4500 фахівців, які займаються пошуками нової роботи. Роботодавців із різних секторів економіки представляли генеральні директори, керівники різних рівнів, HR-фахівці.
Отримані дані дозволяють говорити про підвищені зарплатні очікування кандидатів. Водночас рівень кваліфікації претендентів відповідає вимогам компаній-роботодавців.
Порівнюючи темпи зростання зарплат у 2018 та 2017 роках, аналітики з'ясували, що торік заробітна плата підвищувалася рідше і менше:
- підвищення заробітної плати дочекалися трохи більше 60% найнятих працівників проти 75% у 2017;
- змирилися зі зниженням зарплати - 4% працюючих проти 1% на рік раніше.
Заробітна плата зросла:
- на 5-10% – майже у половини співробітників вітчизняних компаній;
- на 11-20% - менше ніж у 10%;
- понад 20% – лише у 2% найманих працівників.
Аналітики з'ясували, що у 2018 році найчастіше зарплата піднімалася в IT-секторі. Такі спеціалісти звикли до високих окладів. І хочуть їх отримувати навіть коли підприємство не готове стільки платити. Це стає поширеною причиною відмови у роботі спеціалістам IT-індустрії. Завищені вимоги кандидатів до оплати праці – причина відмови, зазначена 81% компаній.
Наші фахівці зазначають, що до бізнесу міцно увійшли автоматизація процесів та цифровізація. Вони перестали бути чимось нереалістичним та відірваним від життя. українськими компаніями активно запроваджуються цифрові технології. Тому виник піт на фахівців, здатних забезпечити їхню працездатність. Ринок відчув брак таких експертів.
Виявилось, що інших цінних фахівців найняти непросто. Представники компаній зазначили, що у 2018 році:
- залучити цінних співробітників було набагато складніше, ніж на рік раніше (33%);
- почули кадровий голод (80%);
- відчули нестачу кваліфікованих співробітників (50%);
- остро потребували працівників рідкісних та нових спеціальностей (46%).
Вітчизняні підприємства докладають безліч зусиль для вирішення проблеми. Для усунення нестачі кадрів потрібної кваліфікації, вони:
- виділяють великі кошти на навчання та перенавчання персоналу (40%);
- приймають на роботу стажистів та молодих спеціалістів, самостійно виховують кадри (39%);
- запрошують до себе фахівців, які працюють у суміжних сферах (25%);
- покладаються на професійних рекрутерів та HR-фахівців, що повністю довіряють їм (25%);
- практикують ротацію найнятого персоналу, навчаючи в центральних офісах співробітників із регіонів (24%);
- на вирішення завдань наймають за контрактом тимчасових працівників (11%);
- користуються послугами менторів-експатів (10%);
- відправляють співробітників навчатися, надаючи відпустки (5%).
При цьому 2% підприємств не вживає жодних дій для залучення спеціалістів потрібної кваліфікації.
На тлі цього цікаві очікування компаній-роботодавців. Від 2019 року підприємства очікують:
- труднощів (78%);
- що ситуація з кадрами залишиться незмінною (57%);
- неадекватних зарплатних очікувань кандидатів (40%);
- запеклі конкуренції з іншими роботодавцями (40%);
- відсутності позитивних зрушень у бік прийняття на роботу цінних фахівців незалежно від зусиль (15%).
Як відомо, в майбутнє українські компанії дивляться песимістично. Але продовжують боротьбу із кадровим голодом. І це обов'язково дасть позитивні результати.